Вітаю! Мене звати Таня, мені 27 років. Я народилася і виросла в м. Біла Церква та 10 років тому приїхала до Києва. З цього моменту я починаю відлік свого дорослого життя.
Я вірю, що найцінніше в житті – це люди. Бо успіх, самореалізація, гроші чи мандри ніколи не подарують тобі ні любові, ні розуміння. Тому я дуже ціную своїх рідних людей, які мене надихають і підтримують на будь-якому етапі життя, яким я вірю і довіряю, яких я люблю і в яких вчуся.
Я надихаюся природою, яка є невід’ємною частиною життя. Сила і краса, ніжність і могутність, бездоганність у кожній деталі. Тому саме ліс, поле чи озеро – це мої найбільші антидепресанти.
В людях найбільше ціную щирість. Бо дуже важко, але дуже сильно бути чесним в першу чергу з собою і щирим з навколишнім світом. Я захоплююся сильними людьми, які творять щось нове, які змінюють сьогодення і які не бояться: жити, пробувати, кохати, ризикувати, любити, радіти і сумувати…
Про блог
“Пошуршимо?“ – це продукт моїх постійних пошуків сенсу. Він з’явився в 2012 році і дуже еволюціонував з того часу разом зі мною. Тому це своєрідний літопис мого життя, роздумів, пріоритетів, думок та ідей.
Але головне лишилося: прагнення до усвідомлення цінності і причетності життя, пошук натхнення в дрібницях, пошук добра у всіх його проявах, постійне навчання та самовдосконалення.
Я далеко не гуру і не вчитель, але радо ділюся своїм досвідом та висновками для того, щоб і самій глибше в них розібратися. Сподіваюся ті питання, що задаю собі і теми, що мене чіпають – відгукнуться і у вас.
Про Лавку Принтів
Коли усвідомлюєш цінність кожного дня, смак пошуку себе і своїх мрій, тоді і починаєш думати про майбутнє; планувати те, на що ти хочеш витратити час і які цілі хочеш досягти.
Зрозумівши те, що кожного дня ти робиш вибір яким життям жити, я почала цікавитися плануванням.
Відразу хочу підкреслити, що я не є суперефективною людиною, яка встигає все і досягає усіх-усіх своїх цілей, яка 100% знає свою місію і яка між цим ще встигає бути full time оптимістом скрізь і завжди) Це точно не про мене, але я вчуся думати стратегічно, намагаюся використовувати час ефективно і при цьому не втрачати смак спонтанності і недосконалості.
Ціль принтів, що я розроблюю – це внести красу в повсякденне рутинне планування і при цьому додати трохи більше сконцентрованості на своїх цілях. А ще я рада робити це українською.
Про мене
Я не схильна вірити в те, що описувати своє життя тут є принциповим. І скажу чесно, що цей шматок тексту видався мені найскладнішим з усіх попередніх публікацій за 3 роки:)
Але я подумала, що все-таки це необхідно, тому що “Пошуршимо?” – це не проект в прямому сенсі слова. Кожна стаття дуже пов’язана з моїм життям і, думаю, читачам може бути корисно знати як я до всього цього докотилася:)
“Ніхто крім тебе не побудує твою реальність” – напевно це те, що я можу назвати своїм кредо. Скільки себе пам’ятаю, я шукаю те, що підходить саме мені: мої особисті цілі, а не ті, що нав’язані суспільством, мої мрії, мій стиль життя, мої ідеї, моє бачення. Так, не знайшовши потрібних відповідей на факультеті банківської справи, в 19 років я почала шалене поєднання нудного університету з супер цікавою першою роботою. Відразу скажу, що мені надзвичайно щастить в житті зустрічати дійсно хороших людей і за це дуже вдячна кожній з них. 4 роки я працювала в сфері чоловічої моди та індивідуального пошиття. Розвиваючи стартап з нуля, я дуже багато навчилася: що таке бізнес, що таке сила волі, бачення. Тут я відчула, що таке робота нон-стоп, конкретні результати і реальна праця. І цей досвід заклав в мені фундамент того, що все можна зробити своїми руками і своєю головою. Головне – багато працювати і шукати хороших людей для співпраці. Тут особлива подяка моєму другу і вчителю К.В.
В 23 роки почалася епопея моїх мандрів, експериментів і пошуків себе.
У 2012 я поїхала на 7 місяців навчання в Індонезію по стипендії. Власне кажучи, саме там я почала цей блог як нотатки про свої азійські пригоди, про яскраву Індонезію, бізнес Малайзію, незвичайний Сингапур. Детальніше про мандри можна читнути тут>>>>
Я поїхала на іншу півкулю шукати себе, свої мрії і цілі. Вже тоді я зрозуміла важливість усвідомлення відповідальності за своє життя.
Спробувавши стиль життя мандрівного хіпі, я повернулася додому і зрозуміла, що це не моє. Занадто прісним, безцільним і трохи егоїстичним мені здалося таке життя. Я відчувала бажання приносити користь цьому світові. Я відкрила для себе волонтерство – ідеальний компроміс між враженнями та ефектом. Так, про програмі EVS я провела цікавих півроку в Болгарії (Софія) в дивовижному Соціальному вогняному театрі та пізнала щастя дарувати добро навкруги.
Подорожі для мене переросли з егоїстичних вражень у більше цільове русло змін.
Саме ці думки про добро і зміни дали мені поштовх завчасно повернутись додому тоді, коли я розуміла, що волонтерювати закордоном трохи дивно, коли в Україні так потрібна твоя допомога. В грудні 2013 я повернулася.
Останні роки є фундаментальним для багатьох із нас. По-іншому і не може бути, коли навкруги свіже і нове бореться з заскорублими стереотипами і ідеологіями.
З того часу було багато всього:
- з чудовими людьми ми організувала соціальний проект ‘Social Shop’, прагнучи допомогти людям, постраждалим від війни на Сході України.
- реалізувала своє хобі фотографувати на плівку в мініпроекті авторських листівок, які мали благодійну ціль
- займалася розвитком громадянського суспільства разом з Ресурсним центром ГУРТ, працюючи з розвитком села та підприємництва.
Вже майже рік я живу в Празі і працюю менеджером проектів в міжнародній компанії. Багато чого змінилося з того часу, як я почала задумуватися над питаннями сенсу і цінності. Але все-таки на даний момент я знайшла те, що мене надихає і мотивує, а саме: розвивати і розвиватися, створювати цінність та робити хороший вплив на те, що навкруги. Кожен з нас несе свою маленьку або велику місію, яку ми можемо самі собі обрати.
Буду вдячна за коментарі, думки чи питання, на які ми будемо разом шукати відповіді.
Пишіть мені на info@shurshannya.com.ua
Таня Оселедько
p.s. Кілька публікацій на інших ресурсах
